Валерія Бабич
Слідкуйте за новинами та розвивайтеся в сфері журналістики й СММ. Далі цікавіше!
ХТО Я?
Біографія:
- Дата народження: 21.12.2004
- Народилася та проживаю в місті Ужгород
- Навчаюся в УжНУ на спеціальності “Журналістика”
Навички та вміння:
- Маю досвід в журналістській діяльності ( написання авторських текстів/статей різних жанрів; робота на радіо та телебаченні; запис, монтаж аудіо та відео; підготовки сценаріїв та роботи в команді ).
- Професійно займаюся SMM: створення логотипів та обкладинок для акуальних сторіс; оформлення шапки профілю; написання копірайтингу та сценаріїв для відео; створення фото та відео контенту; оформлення сторіс та віжуалу; розробка стратегії, контент-планів та їх реалізація.
ПОСЛУГИ
Журналістика:
- Написання статетей для Вашого медіа – актуальні теми, будь-який обсяг, різноманітні жанри.
- Створення сюжетів різних складнощів.
SMM:
- Повне ведення сторінки ( створення логотипів та обкладинок для акуальних сторіс; оформлення шапки профілю; написання копірайтингу та сценаріїв для відео; створення фото та відео контенту; оформлення сторіс та віжуалу; розробка стратегії, контент-планів та їх реалізація ).
- Створення фото та відео контенту.
- Прописання стратегії та контент-плану.
- Консультація ( спільний розбір сторінки, аналіз конкурентів, ідеї оформлення та просування, розповім про методи просування та росту, підтримка протягом двох тижнів ).
ПОРТФОЛІО
Контент та оформлення на живій сторінці
Нещодавні інтерв'ю
Тексти різних жанрів
ПРО SMM
Як створити ідеальний digital-продукт у 2024 році?
Тут буде трошки моїх думок та рефлексії, бо я і сама зараз знаходжусь у періоді перезапуску свого флагману по мультиканальності.
Правило 1 – Краще менше, але по суті Я помітила, що великий обʼєм більше лякає, ніж заохочує до роботи. А ми знаємо, що студентам важко триматись на одній мотивації протягом усього продукту. Потрібно створити систему, при якій вони і без неї захочуть зайти на платформу і провести час за лекцією. Що я зробила для цього? Лекції максимум 15-20 хв (оптимальний час для утримання уваги). У випадках, якщо під час запису я десь затупила — то я обовʼязково вирізаю паузи. Так, я вважаю це must have, бо це перш за все повага до часу студента. Також, продукт повинен бути логічно побудований, без зайвих лекцій, які існують тільки для об’єму, щоб до автора не примахалися. Правильно оптимізована платформа курсу. Я роблю курс на Notion, тому із дизайнером кастомізую платформу та технічно підганяю під моє бачення. На другому потоці я додала базу знань (і не тільки), де студенти фільтруючи додаткові матеріали по тегам зможуть швидко знайти потрібний файл, а не блукати під лекціями та гадати де ж той файл лежить. Також, на курсі буде своя бібліотека, якщо я буду цитувати якусь книгу, то студенти отримають посилання на неї в окремій частині Notion платформи. Перестала ставити важкі та обʼємні задачі на початок курсу. Це як під часу бігу, збільшувати швидкість потрібно поступово. На курсі передбачений блок по продуктивності. Якщо ви хочете, щоб доходимість вашого продукту була висока, поясніть студентам як прокачати дисципліну, як планувати день і т.д. Багато авторів курсів чомусь думають, що студентам ця функція дана «за замовченням».
Правило 2 — продукти, які тривають більше 3-х тижнів повинні мати канікули Це мій головний інсайт після першого потоку. Коли я робила аудит минулого запуску я зрозуміла, що при інтенсивному навчанні я майже не залишаю студентам часу на практику. А коли виникає найбільша кількість питань? Правильно, якраз коли ти застосовуєш свої знання.
Що допомогло мені вийти в рілс на стабільний прихід +100 людей за день та ріст статистики з 3000к охоплень до 54 000 охоплень за три тижні?
Аналіз:
Я стільки чула, що зроби аналіз, вивчи аудиторію, буде легше просуватись, менше витратиш ресурсу та сил…. Я тягнула до останнього, бо мені здавалось що я і так знаю свою аудиторію, ну типу, жінки 18-35 років , люблять моду та ведуть соц мережі – ЦЕ ВЗАГАЛІ НЕ ПІДХОДИТЬ Треба виявити її інтереси, її думки, її потреби ( навіть в споживанні контенту) Для чого взагалі треба знати людей, які є потенційною вашою аудиторією ? Це допоможе вам створювати контент, цікавий та корисний для вашої аудиторії, реально вашої, в інтересах, в цілях, в житті, навіть у якихось спільних темах чи проблемах для обговорення Це допоможе вам просуватись швидше, просто буквально за короткий проміжок часу зможете зацікавити аудиторію ( + легше буде з заголовками для відео ) Щоб зрозуміти яка ваша аудиторія треба провести опитування, та дізнатись :
1.Вік
2.Стать
3.Чим займаються (професія, хоббі, рівень заробітку
4.Звички, який в них характер, риси
5.Цінності, як вони ставляться до людей, життя
6.Що їх мотивує, що вони вивчають, що вони слухають та читають
Після цього всього проведіть аналіз відповідей, та складіть загальний портрет (те як повинна виглядати ваша аудиторія) людини яка має на вас підписатись
Ви будете краще орієнтуватися з контентом, та аудиторія буде приходити саме на вашу тематику, і це такий кайф збирати однодумців, вже давно кількість аудиторії не має значення, важлива її якість, памʼятайте про це
ЖУРНАЛІСТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ
«А я й гадки не мала, що так можна…»
Історія сильної жінки, Катерини Маркович, яка зрозуміла, що таке життя після 30 років 2004 рік – життя кардинально змінюється в неочікуваний бік.
Їй було всього 16 років. В неї гарна сім’я, вона в старших класах, має хлопця якого кохає. Після прожитих 90-х Катерина хотіла в майбутньому жити інакше. Дівчина бачила,як батьки складали копійку до копійки, як старший брат в 14 років пішов працювати вантажником, щоб допомагати сім’ї. У неї в планах було вступити в університет на фінансову справу, йти по кар’єрній сходинці і зробити життя кращим. І вонавступила, та після одного але…
Далі розповідь продовжує наша героїня:
– «В свої шістнадцять я завагіняла. Я не була до цього готова, але ця дитина була вже частинкою мого життя. Далі сварки з сім’єю, весілля, та смерть рідної людини – мого брата. Життя змінилося на 180 градусів. Я втратила одну частинку себе, але отримала нову. Та я знала, що тепер все інакше. Я вступила. Вже з дитиною на руках я була студенткою першого курсу заочного навчання. Після декрету відразу пішла працювати в банк, ще не закінчивши університет. Я багато працювала, заради дитини і того, щоб не було як в мене, як у 90-х…, та з кожним роком я все більше почала усвідомлювати, що це не моє, але ж так живуть усі, правда?
Друга дитина, знову декрет, знову робота про яку я мріяла все життя. Та це насправді була не моя мрія, але я думала, що вже пізно про це думати. Мені вже 30 років, що я можу змінити?
Карантин, війна. Господи, а що буде далі? Хіба життя може бути таким? Хіба я можу завершити все ось так? Я розуміла, що я не там, де повинна бути. Так, у мене чудова сім’я, двоє прекрасних дітей, яких я так сильно люблю, чоловік та батьки, які завжди поряд. Це найголовніше багатство. Але я не на своєму місці. Коли почати жити, якщо не зараз? На дворі війна, я не знаю, чи не прилетить ракета до мого вікна. А я ще ніде й не була, я ще нічого й не зробила і не була по справжньому щаслива. І тут я дійсно зрозуміла, що пора. І після тридцяти насправді можна почати життя.
Раптово в інтернеті я натикнулася на відео, де молоді люди робили різні гарні вироби з глини, гіпсу та інших матеріалів. Я запропонувала донці спробувати теж зробити щось таке. Ми придбали гіпс, адже це найдоступніший матеріал та найлегший порівняно в роботі. Замовила одну спеціальну формочку і ми почали творити. Після декількох спроб у нас все-таки щось вийшло і мені це так сподобалося, що по вечорам після роботи я почала дивитися різні відео уроки, потроху купляла все більше матеріалів для створення гарних виробів. Спочатку я зробила підставки різних розмірів, форм та дизайнів для дому. Від стаканчика під ватні диски, до декоративних тарілок для прикрас та іншого. Потім ручною роботою почали цікавитися мої знайомі та подруги доньки. Все це здавалося мені таким дивним. Хтось цікавиться моїми виробами та хоче їх придбати. Це щось неймовірне.
Це дійсно важко усвідомлювати, адже жити майже все життя за конкретною системою і бути переконаною, що успіху вже не досягнути, бо я не в тому віці і взагалі жінка. Ці стереотипи сиділи в мене в голові весь час, але я вирішила продовжувати створювати вироби.».
Поміж власних переживань, труднощів та перешкод, Катерина вже почала повноцінно заробляти на виробах та планує відкривати свою майтерню, адже до цього усі процеси відбувалися прямо на кухні:
– « Уся магія відбувається на кухні пізно ввечері, та оскільки я вже заробляю з свого хобі – наступним кроком буде відриття маленької майстерні, щоб усі етапи роботи відбувалися з комфортом та швидше.».
– Катерино, а як саме ви робите вироби? Я від багатьох людей чула, що це ніби легко і кашпо ( вироби з гіпсу, які створює жінка ) зараз можна знайти будь-де. В чому унікальність саме ваших робіт?
– «Насправді створення кашпо не є таким легким заняттям, як здається. Кожен з виробів виготовляється протягом декількох днів. Спочатку я обробляю усі форми, які буду використовувати, та роблю суміш з гіпсу та води, але також можу додати різні матеріали, що прикрашатимуть виріб. Вже на цьому етапі потрібно бути обережним і знати досконало усі пропорції, адже якщо суміш буде більш густою, або ж навпаки рідкою, то в нас якщо й вийде якась форма, то вона буде не якісною: точно буде тріскатись, погано засихати та сипатись. Якщо ж ми все зробили правильно – то дістаємо кашпо з форми приблизно через годину і залишаємо ще на добу, щоб все краще просохло. Наступного дня вироби потрібно замочити у воді кімнатної температури, щоб повиходило все повітря і ми могли трішки підрівняти форму. Після цього знову залишаємо на добу, щоб все висохло та стало міцнішим. Ще через день перевіряємо форму, можемо ще дещо відкоригувати та почати лакування кашпо у декілька етапів. Тільки тоді виріб буде дійсно якісним та виглядатиме привабливо, тому що те, що я бачила в звичайних крамницях – це жах, я б не могла таке запропонувати людям.».
Зараз Катерина розробляє прайс та розпочинає підготовку запуску соцмереж власного бренду. Жінка обіцяє, що зовсім скоро представить нові вироби світу та власне упакування, що будуть до душі кожному!
– «У свої 36 років я кардинально змінюю свою сферу діяльності і запускаю не просто бізнес, а нову сторінку життя, де я можу творити та насолоджуватися тим, що роблю. Кожен виріб, кожен малюнок, кожна декорація – це частинка мене. Я відкрила для себе новий світ, про який навіть думати не могла. Тепер я по справжньому щаслива!».
Студентка кафедри журналістики
Валерія Бабич
Від гірськолижного спорту до сновбордингу
Як це досягти висот у великому спорті, поділилася Надія Гапатин Грант – оплата року навчання в університеті та відстоювання честі України на зимовій всесвітній Універсаді в США: такими успіхами може похвалитися студентка 2-го курсу юридичного факультету Надія Гапатин. Вона з дитинства любила та займалася гірськолижнім спортом. Та в 13 років раптово вирішила спробувати стати на сновборд. Звідти все й почалося. Як каже сама дівчина, спочатку все йшло складно, але завдяки підтримки рідних та хорошого тренера-наставника, мотивації на тренування та покращення результатів вистачало.
– Надіє, ти згадала свій дещо складний шлях і от зараз, потрапивши у великий спорт, представляючи Україну в США, які були твої першій емоції? Чи очікувала ти такого результату?
– Поклавши собі ціль, я кожного дня тренерувалася, майже не виходила зі спортзалу. Тому звичайнорозраховувала на хороші результати і була дуже рада, що в мене все вийшло!
– А як відреагували батьки, коли дізналися про твою участь у всесвітньому Універсаді та грант?
– Мої рідні зажди мене підтримували і робили все можливе, що б допомогло мені всього цього досягнути. Тож, коли вони почули ці результаті, були так само щасливі, як я. Батьки завжди в мене вірили, тож мої досягнення – це і їхня заслуга!
– Як у тебе виходить поєднувати тренування з навчанням? Викладачі та одногрупники знають про твої спортивні досягнення?
– Якщо чесно – це дуже складно. У нас було дистанційне навчання і доволі часто я під’єднуваласяна пари прямо з тренування, перебуваючи на горі. Звісно викладачі знають, що я багато працюю, займаюся, тому ставляться з розумінням і також підтримують, за що я їм дуже вдячна!
Валерія Бабич, студентка віділення журналістики.